• Технологии изготовления керамических изделий
  • Виды глиняных масс
    • В зависимости от места происхождения природное сырье -глина- имеет существенные различия. Из книги Долорс Рос «Керамика»
  • Глина
    • Поради з книги майстра декоративно-прикладного мистецтва Вячеслава Рисцова. Якою повинна бути глина, яка найкраща у роботі, давні способи обробки глини...
  • Как подготовить глину к работе
    • Стадии состояния глиняного теста, способах подготовки глины к работе и некоторые нюансы из книги А. И. Миклашевского «Технология художественной керамики»
  • Лощение и томление керамики
    • Техника лощения (полировка) керамического изделия очень древняя и применяется до сегодняшнего дня во многих традиционных культурах. В сочетании с томлением (чернением) изделия не только неповторимы...
  • О местораждениях каолинов и глин
    • О некоторых наиболее известных месторождениях каолина и глин в Украине, России, Европе..., и их применение в производстве керамических изделий.
  • Работа на гончарном кругу
    • Загальні поради з книги гончаря Вячеслава Рисцова
  • Ручная лепка сосудов
    • Существует много различных способов ручной лепки керамических сосудов. Многие из них отличаются простотой и остроумием технических решений. Рассмотрим интересный метод с веревкой.
  • Стекло, глазурь, эмаль
    • Глазурование или эмалирование, кроме придания изделию красивого вида, имеет целью сделать его более гигиеничным, не пропускающим воду и хорошо сохраняющим подглазурное декорирование.
  • Схема изготовления керамики
    • Общая схема изготовления керамических изделий — от подготовки глиняной массы до обжига.
  • Сырьевые материалы для изготовления керамики
    • Замечательная минеральная смесь — глина — является основой керамического искусства. Широко распространенные в природе глины так же широко отличаются по своим свойствам. О видах глин, её сырьевом составе.
  • Температура затвердевания и пористость глины
    • Кажется многим, просто накопай глины и лепи. Но качества глины необходимо проверять. Предлагаем основные тесты. Из опыта керамиста Хоакима Чаввара
  • Устройство гончарного круга
    • Гончарный круг — это инструмент, который в руках мастера-художника позволяет создавать изделия прекрасной формы.
  • Як зробити гончарний круг
    • Поради Вячеслава Рисцова з книги «При гончарному крузі».(укр.мов)

Робимо гончарний круг

До речі, він зазнав чимало змін, доки дійшов до нас таким, яким його знаємо зараз.

Гончарний круг має вигляд дзиги. На вертикальну вісь насаджено два диски:

Розкручуючи нижній диск ногами, гончар приводить його у безперервний рух.

Розберемо докладніше технологію виготовлення цього головного знаряддя виробництва.

Гончарний круг складається з

Цю «дзигу» закріплюють на міцній стійкій станині.

глинаНижній диск діаметром 1 метр я зробив з двох шарів 60-міліметрових дощок. У центрі кола просвердлив отвір діаметром 20 мілімет­рів.

А щоб він не розбивався під час обертання вертикальної осі, то по обидва боки дерев‘яного диска прибив товстими цвяхами металеві квадратні пластини завтовшки 5 міліметрів із таким же отвором, як у диска.

Верхній диск — металевий, діаметром 21 сантиметр, завтовшки 5 — 10 міліметрів.

На токарному верстаті відцентрував і заглибив гніздо для гайки з різьбою 20 міліметрів. Потім приварив гайку до верхнього диска.

Таким чином, у нас вже є два диски — нижній і верхній. Їх намертво насаджують на вертикальну вісь, зроблену з металевого прута діаметром 20 міліметрів, завдовжки 80 — 90 сантиметрів.

На верхньому кінці осі нарізав різьбу діаметром 20 міліметрів і кроком таким самим, як у гайки, привареної до малого диска. Нижній кінець осі повинен входити в підшипник, закріплений на станині хомутом.

Щоб з´єднати великий маховий диск на нижньому кінці осі, треба нарізати різьбу діаметром 20 міліметрів, завдовжки 30 сантиметрів.

Щоб величезна «дзига» була стійкою і утримувалась вертикально, треба обміркувати, як закріпити її верхній кінець осі.

Для цього підшипник, що відповідає її діаметрові, насаджуємо на вісь на відстані 10 — 15 сантиметрів від верхнього кінця і хомутом закріп­люємо його до перекладини станини.

Коли верстат гончарного круга буде остаточно складено, центру­вання нижнього кола здійснюємо за допомогою контргайок.

глинаВеликий маховий диск можна замінити зношеним колесом авто­мобіля.

У цьому випадку на токарному верстаті спочатку центрують металеву пластину завтовшки 10 міліметрів, після чого її з‘єднують болтами з колесом (диском). Для зручності болти можна закрити фанерою. Її так само насаджують на вісь і щільно прикріплюють до диска.

Гончарний круг припасовують так, щоб він вписався в стіл-станину, на якому зручно розташовують горнець з водою, дошку для виробів і пластини для очистки рук від глини.

глинаОстаннім часом гончарі полегшили свою працю, обладнавши гончарний круг електромотором. Тепер такі круги застосовують у масовому гончарному виробництві на керамічних фабриках та заводах.

Електроенергія стала помічником гончареві завдяки спеціальній фрикційній передачі.

Над нижнім маховим диском на пружині встановлюється електромотор, на якір якого насаджено сталевий фрикційний диск діаметром 10 сантиметрів.

Цей диск можна виточити з твердої гуми. Ногою майстер натискує на педаль, — мотор опускається, фрикційний диск торкається маховика гончарного круга і приводить його в рух.

Ліворуч осі прилаштоване гальмо, яким гончар притишує біг круга чи зупиняє його. Гальмо завжди установлюється під лівою ногою гончаря. Ним не слід нехтувати, бо контролювати швидкість обертання круга — одна з головних вимог у гончарній справі.

глинаКолись гончар працював за кругом босоніж. Він інтуїтивно регулював швидкість обертання круга під час тієї чи іншої технологічної операції; коли треба, вмить гасив її, натискаючи на маховик лівою ногою.

Але в ті часи нижній круг (маховик) робили виключно з дерев´яних дощок. І тому гончар міг пошкодити ногу, загнати під шкіру скалку.

Щоб убезпечити себе, гончарі винайшли гальмо, хоч тоді воно було примітивне: внизу до станини кріпився одним кінцем шмат цупкої тканини, другий кінець її вільно ковзав по маховику під лівою ногою.

Така своєрідна раціоналізація триває і досі, тільки замість мішковини або іншої цупкої тканини майстри використовують шкіру чи стрічку із твердої гуми.

А я раджу все це замінити стрічкою кордової тканини, яку можна вирізати з автомобільної шини. Вона слугуватиме значно довше. А до того ж сприятиме тому, що менше зношуватиметься взуття гончаря.

Техніка безпеки рекомендує все приладдя — електромотор, фрик­ційну передачу — прикрити своєрідним футляром з фанери або металевого листа.

Таким чином, нога гончаря не потрапить у фрикційний диск.

З книги Вячеслава Рисцова «При гончарному крузі»,P.S.

Комментарии:

Добавить комментарий
140 символов макс.

Поля помеченные * обязательны к заполнению.

На данный момент ни одного комментария не добавлено, будьте первым!