Історія фотографії

Друге диво братів Люм'єр

Автохромні знімки початку століття це рідкісні фотографічні пам'ятники. Кольорові дагеротипи - унікальні зображення, що існують в одному екземплярі.

Що таке фотографія – наука, мистецтво чи ремесло? Виразно можна сказати тільки таке: ми судимо про фотознімок по тому, яке враження він справляє на глядача. Щодо цього фотографія дуже сильний засіб вираження.

Саме з ім'ям Генрі Піч Робінсона історики пов'язують розквіт мистецтва фотографії другої половини ХІХ століття. Робінсон йшов до фотографії від живопису, але брав у неї лише уроки композиції, відшукуючи та розробляючи власне фотографічні засоби.

Найспокійніший і найсоромливіший Льюїс Керрол як фотограф був нестерпний, він не усвідомлював того, яке кінець світу влаштовує в чужому будинку.

Шотландці Хілл – Адамсон працювали способом Тальбота – калотипією. Їхні знімки, які увійшли в історію, незважаючи на статичність зображення, демонструють ще одну здатність фотографії — зробити відчутним саме час.

Оскар Рейландер поклав серйозний початок монтажу багатьох негативів для отримання «картинної» сюжетної фотографії. Він хотів розсунути у творчості межі повсякденного життя. Услід йому пішли багато фотографів-художників.

Джулія Маргарет Кемерон зневажала всі канони своїми великими планами, прагнучи безпосередності та легкості в кадрі. Працювала у дуже маленькій студії з єдиним вікном угорі.

Шановний у країні та за її кордонами вчений, письменник і математик Чарлз Латуїдж Доджсон був талановитим фотографом, який прагнув безпосередньості та невимушеності, ламаючи портретні канони. Керрол займає одне з перших місць у фотографії XIX ст.