Виготовлення посуду Робінзоном

Ось і Робінзон не бажаючи того, вимушено засвоїв гончарну справу, винятково досвідченим шляхом ... без Гугла .... все можливо! 

Він не тільки відкрив знову техніку ліплення, але й захоплено почав працювати на гончарному колі. 

 ------------------------------------------------------------------------------------------------------

До вашої уваги розділ із знаменитої книги цього автора «Робінзон Крузо»:

 «Давно вже я ламав голову над тим, як виготовити глиняний посуд, якого дуже потребував, але нічого не міг придумати: не було підходящої глини.

«Тільки б знайти глину, – думав я, – і мені буде дуже неважко виліпити щось на зразок горщика чи миски. Правда, і горщик і миску треба буде обпалити, але ж я живу в жаркому кліматі, де сонце гаряче за всяку печі. 

У всякому разі, мій посуд, просохнувши на сонці, стане досить міцним. Її можна буде брати до рук, можна буде тримати в ній зерно, борошно і взагалі всі сухі запаси для запобігання їх вогкості.»

 

І я вирішив, що як тільки знайду відповідну глину, виліплю кілька великих глечиків для зерна. 

Про такий глиняний посуд, в якому можна було б куховарити, я поки що й не думав.

Читач, безперечно, відчув жаль, а може, й посміявся б з мене, якби я розповів йому, як невміло я приступав до цієї роботи, які безглузді, незграбні, потворні речі виходили в мене спочатку, скільки моїх виробів розвалювалося, тому, що глина була недостатньо круто замішана і не витримувала своєї тяжкості. 

 

Одні горщики в мене потріскалися, тому що я поквапився виставити їх на сонце, коли воно палило надто сильно; інші розсипалися на дрібні частини ще до сушіння, при першому дотику до них.

Два місяці я працював, не розгинаючи спини. 

Багато праці пішло в мене на те, щоб знайти гарну гончарну глину, накопати її, принести додому, обробити, і все ж після довгих клопотів у мене вийшли лише дві потворні глиняні посудини, бо назвати їх глечиками було неможливо.

Але це були дуже корисні речі. 

Я сплів із прутів два великі кошики і, коли мої горщики добре висохли і затверділи на сонці, обережно підняв їх один за одним, і кожен поставив у кошик. 

Весь порожній простір між посудиною та кошиком я для більшої безпеки заповнив рисовою та ячмінною соломою. 

Робінзон лїпить горшки з глини

Ці перші горщики призначалися поки що для зберігання сухого зерна. Я боявся, що вони відволожаться, якщо я триматиму в них вологі продукти. 

Згодом я припускав зберігати в них борошно, коли знайду спосіб розмелювати моє зерно.

Великі вироби з глини вийшли у мене невдалими. Набагато краще вдавалося мені вироблення дрібного посуду: маленьких круглих горщиків, тарілок, латаття, кухлів, чашок тощо. Дрібні речі легше ліпити; крім того, вони рівніше обпалювалися на сонці і тому були міцнішими.

Але все ж таки моє головне завдання залишалося невиконаним. 

Мені потрібний був такий посуд, в якому можна було б куховарити: він повинен був витримувати вогонь і не пропускати воду, а для цього зроблені мною горщики не годилися.

Але я якось розвів великий вогонь, щоб спекти на вугіллі м'ясо. Коли воно випеклося, я хотів загасити вугілля і знайшов між ними черепок, що випадково потрапив у вогонь від розбитого глиняного глечика. 

Черепок розжарився, став червоним, як черепиця, і затвердів, як камінь. Я був приємно вражений цим відкриттям.

"Якщо глиняний черепок так затвердів від вогню, то, значить, з таким же успіхом можна обпалювати на вогні і глиняний посуд", - вирішив я.

Я думаю, жодна людина у світі не відчувала такої радості з такого нікчемного приводу, яку я відчув, коли переконався, що мені вдалося виготовити горщики, які не бояться ні води, ні вогню.

Я ледве міг дочекатися, коли мої горщики охолонуть, щоб можна було налити в один з них води, знову поставити на вогонь і зварити в ньому м'ясо. 

Робінзон випалює горшки з глини

Горщик виявився чудовим. 

Я зварив собі з козлятини дуже гарний бульйон, хоча, звичайно, якби покласти в нього капусти та цибулі та заправити вівсяним борошном, він вийшов би ще краще.

Згодом у гончарній справі (зовсім несподівано!) зробив великий крок уперед: влаштував верстат з обертовим колом, через що моя робота стала і швидше і краще; тепер замість корявих виробів, на які було гидко дивитися, у мене виходив дуже непоганий посуд досить правильної форми.

Розділ із знаменитої книги Даніела Дефо «Робінзон Крузо».

Ілюстрації до статті з різних книжкових видань.